Міжнародний науковий колоквіум
“Прийняти Іншого у своїй мові. Переклад як диспозитив медіації”
7-8 травня 2021
Переклад – це медіація між множинністю культур та єдиністю людства Поль Рікер[1]
“Мова Європи – це переклад”, зазначив відомий італійський філософ, лінгвіст і письменник Умберто Еко, вважаючи переклад засадничою умовою збереження множинності європейських ідентичностей та їх транскультурного існування.
Тому не дивно, що сьогодні переклад виступає предметом міждисциплінарного зацікавлення науковців-гуманітаріїв, котрі вивчають різні форми медіативних процесів, зокрема в рамках досліджень проблем мультикультурної ідентифікації (її визначень, описів, інституцій тощо). Осмислення цієї проблематики в сучасних працях багатьох франкомовних науковців (П. Рікер, Ж. Деріда, А. Берман, Б. Касен, Н. Айніш та ін.) виступає беззаперечним свідченням її актуальності. Окрім того, крізь переклад, як унікальний і багатовимірний диспозитив різноманітних медіативних практик, відбувається переосмислення як мовних, культурних, так і суспільно-історичних явищ, що виступає дієвим чинником оновлення існуючих теоретичних парадигм у міждисциплінарному векторі. Так, “теорія та практика перекладу беруть участь у розмислах над сутністю мови. […] Тому акт перекладу трансформує мовознавчі теорії » (Meschonnic H., « Traduire au XXIe siècle », Quaderns, n° 15, 2008, p. 55-56).
Окрім того, однією з важливих функцій перекладу, за визначенням Антуана Бермана, є “прийняття інакшості” (“éducation à l’étrangeté”) (La Traduction et la lettre ou L’Auberge du lointain, Paris, Ed. du Seuil, 1999, p. 73). Французький історик і теоретик перекладу вважає, що поряд із філософським і поетологічним виміром процесові перекладу властивий етичний вимір. Позаяк, “етичний акт міститься в тому, щоб розпізнати в Іншому його інакшість та прийняти її. […] Така природа етичного акту імпліцитно присутня в давньогрецькій, а також у давньогебрейській мудрості, яка говорить, що людина зустрічається з Богом або божественним у подобі Чужого […]. Прийняти Іншого, Чужого, а не відштовхувати його, не намагатися його підкорити, не є обов’язковим. До цього вас не примушує ніхто. […] Цей етичний вибір є, певна річ, найважчим від усіх. Але культура (в антропологічному розумінні) стає по-справжньому культурою (в сенсі гетевського гуманізму, Bildung) тільки тоді, коли вона керується, принаймні частково, цим вибором” (p. 74-75). Отже, етичний аспект перекладу заснований на принципі гостинності: “перекладач є таким собі гостем у чужоземній мові. Він поперед поселяється у творі, який береться перекласти, а потім приймає його в лоні власної культури” (Ost F., Traduire. Défense et illustration du multilinguisme, Paris, Fayard, 2009, p. 293).
В цьому епістемологічному контексті актуальним питанням виступає перекладацька проблема “мовної гостинності” (концепт П. Рікера), яка втілює власне етико-філософський аспект міжмовної та міжкультурної комунікації в сучасних умовах інтенсифікації міжнаціональних контактів. Позаяк “мовна гостинність” виступає актом медіації, де “до втіхи, відчутої від перебування в мові Іншого додається втіха приймати в себе […] слово чужоземця” (Ricœur P., Sur la traduction, Paris, Bayard, 2004, p. 20). Разом із тим, “прийняти іншого у своїй мові” виступає не лише етичним актом гостинності. Адже, Іноземне виконує роль “чужинця” (Див. тлумачення концепту: Nancy J.-L., L’Intrus, Paris, Galilée, 2010), тобто чужорідного тіла, яке змінює звичний і сталий стан речей, себто виступає чинником трансформації самої цільової мови перекладу, а також цільової культури. Отже, гостинність розуміється одночасно як прийняття Іншого у своїй мові і як власне перебування в мові Іншого, коли зворотною стороною дарунка неодмінно є віддарунок (за принципом стрічки Мебіуса).
Мета колоквіуму – осмислити процес перекладу, виносячи його за межі суто перекладознавчої проблематики, тобто питань мовних транспозицій. Переклад аналізуватиметься з точки зору його медіативних можливостей, а особлива увага зосереджуватиметься на реалізації в ньому рікерівської “мовної гостинності”. Окрім того, переклад розглядатиметься як чинник збагачення й розвитку рідної мови та культури сприймача чужоземного художнього твору, себто об’єктом наукового досліду будуть функціонування та значущість “креативної функції” перекладу (Чередниченко О. Функції перекладу в сучасному світі. Про мову і переклад, Київ, Либідь, 2007).
Наукова проблематика колоквіуму передбачає обговорення в чотирьох тематичних напрямах:
Переклад і філософська практика
- Переклад як герменевтична дія: проблема розуміння/тлумачення.
- Переклад як концепт-метафора медіації у філософській думці.
- Етичний вимір перекладу: Своє та Чуже, “мовна гостинність”.
Переклад і мовознавча практика
- Антропологічний модус осмислення мовних явищ при перекладі.
- Диспозитиви (пере)творення цільової мови при перекладі.
- Медіативна сутність процесу перекладу як чинник оновлення мовознавчих теоретичних парадигм.
Переклад і літературознавча практика
- Переклад як чинник збагачення й розвитку літературної мови та художніх форм культури-сприймача іншомовного твору.
- Переклад художнього твору як транскультурний процес адаптації чужості Іншого.
- Художній переклад: почути Іншого у своїй мові (домінантна мова VS меншинна мова).
Переклад і дидактична практика
- Зіставний компонент у методиці навчанні іноземної мови як прикладний засіб осягнення інакшості.
- Соціокультурні функції міжмовних транспозицій при вивченнi іноземної мови.
- Мовознавчі та культурологічні аспекти навчання перекладу в сучасній методиці (середня освіта / вища освіта).
Ключові слова проекту : переклад, медіація, Iноземне, « мовна гостинність », Інший, етичний аспект перекладу.
Організаційний комітет колоквіуму :
Завідувач кафедри романської філології та перекладу ЧНУ, професор, д. філол. н. Михайло Попович (керівник колоквіуму, куратор напряму « Переклад і мовознавча практика”);
- Доцент кафедри романської філології та перекладу ЧНУ, д. філол. н. Галина Драненко (науковий координатор колоквіуму, кураторка напрямів “Переклад і філософська практика” та “Переклад і літературознавча практика”);
- Доцент кафедри романської філології та перекладу ЧНУ, к. пед. н. Діана Руснак (відповідальний секретар, кураторка напряму “Переклад і дидактична практика”);
Науковий комітет колоквіуму :
Аха Санчес Хосе Луїс, фахівець з іспансько-французького перекладу, професор кафедри письмового й усного перекладу та багатомовної комунікації Мадридського університету Комільяс (Іспанія);
Бадью Бертран, перекладач, професор Паризької Вищої Нормальної Школи (Франція);
Вальтер Жак, професор, президент Наукового центру дослідження медіацій, Університет Лотаринґії (Франція);
Ґарфітт Тобі, фахівець з французької філології, почесний професор факультету стародавніх і новітніх мов Оксфордського університету (Великобританія);
Драненко Галина, літературознавиця, д. філол. н., доцентка кафедри романської філології та перекладу ЧНУ (Україна);
Кравець Ярема, перекладач франкомовної літератури, літературознавець, к. філол. н., доцент кафедри світової літератури Львівського університету ім. І. Франка (Україна);
Леклер Іван, професор, президент Наукового центру “Флобер” та перекладацького проекту “Флобер без кордонів” Руанського університету (Франція);
Ліів Рольф, провідний фахівець з французько-естонського перекладу в Талліннському Центрі технічного перекладу (Естонія);
Попович Михайло, мовознавець, д. філол. н., професор, завідувач кафедри романської філології та перекладу ЧНУ (Україна);
Праті Патріція, фахівчиня з французько-італійсько-іспанського перекладу, викладачка музики в УТВ при Мадридському університеті Комільяс (Іспанія);
Рихло Петро, перекладач, літературознавець, д. філол. н., професор кафедри зарубіжної літератури, теорії літератури та слов’янської філології ЧНУ (Україна);
Руснак Діана, фахівчиня з методики викладання іноземних мов, к. пед. н., доцентка кафедри романської філології та перекладу ЧНУ (Україна);
Фабіані Даніела, фахівчиня з італійсько-французького перекладу, професорка кафедри гуманітарних досліджень Університету м. Мачерата (Італія);
Фернандез Таїс, професорка Вищої школи лінгвістичної медіації м. Перуджа, викладачка іспано-італійського перекладу в Римському університеті LUISS (Італія);
Червінська Ольга, літературознавиця, д. філол. н., професорка, завідувачка кафедри зарубіжної літератури, теорії літератури та слов’янської філології ЧНУ (Україна);
Чередниченко Олександр, перекладознавець, д. філол. н., професор кафедри теорії і практики перекладу з романських мов ім. М. Зерова Інституту філології Київського національного університету ім. Т. Шевченка (Україна).
Ricœur P., « Cultures, du deuil à la traduction », Le Monde du 25 mai 2004.