У світі спорту завжди існують особистості, які не лише перетинають межі фізичних можливостей, але й залишають свій слід в історії. Серед цих великих постатей особливе місце займають спортсмени, чия сила, витривалість і визначеність здатні вразити та надихнути.
Ратмір Турчанінов, боксер-олімпієць, студент 5 курсу кафедри романської філології та перекладу факультету іноземних мов Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича, спортсмен, чия воля до перемоги вразливіша лише за його сильний удар. Він утілює в собі силу, витривалість та безсмертний дух бійця. Його перемоги стали відзнакою його відданості спорту, а важкі моменти – випробуванням його внутрішньої сили та стійкості. Його приклад служить невичерпним джерелом натхнення для молодого покоління боксерів, що мріють слідувати його шляхом. Він – приклад
справжнього бійця, який, крім власного успіху, спрямовує свою енергію на вдосконалення і розвиток боксерського спорту.
– Ратміре, розкажіть, трохи про себе
– Мені 21 рік. Народився і виріс в Чернівцях. Наразі навчаюсь на 5 курсі в ЧНУ на кафедрі романської філології та перекладу і в Національному університеті фізичного виховання та спорту. Маю дві вищі освіти. Закінчив музичну школу, де опанував фортепіано. Спеціалізуюсь в IT-сфері. Займаюсь громадською діяльністю, є активним діячем Молодіжного парламенту. Володію чотирма мовами : англійська, французька, італійська та частково німецька. Вивчав японську мову, адже мав на меті продовжити навчання за кордоном – в Азії. Однак, війна внесла свої корективи.
– Чому вирішили вивчати саме французьку мову?
– У чотири роки за ініціативи батька, я почав вивчати французьку мову, у сім років опанував італійську мову. Вдома, ми спілкуємось виключно англійською мовою . Ступінь бакалавра, я отримав на кафедрі англійської мови. На магістратуру, обрав французьку мову на кафедрі романської філології та перекладу. І жодного разу, не пошкодував про свій вибір.
– Як ви потрапили в світ боксу і що вас надихнуло?
– Мій батько, і дідусь – тренери. Боксом займаюсь усе своє свідоме життя. Окрім даного виду спорту займався вільною боротьбою, виступав по кікбоксингу. Під час процесу тренувань, я відкрив для себе фізичну і ментальну витривалість, що демонструє те, як через труд, самодисципліну і віру у свої сили можна досягти вражаючих вершин. Бокс для мене став метафорою боротьби та витримки, у прагнені вибороти перемогу в своєму власному житті.
– Яка ваша улюблена пам’ятна перемога в кар’єрі, і чому вона для вас важлива?
– Важко відповісти на це запитання, адже кожна перемога в житті спортсмена – пам’ятна. Однак, можу виділити міжнародний турнір в Іспанії. Я провів три поєдинки проти боксерів з Литви, Іспанії та Франції. У підсумку посів другу сходинку. В цьому епічному бою, я зрозумів, наскільки важливо залишатися вірним своїм цілям та продовжувати боротьбу, навіть коли все виглядає вкрай складним. Усі мої поєдинки не лише визначили мою спортивну кар’єру, але і стають кроком у формуванні моєї особистості як боксера та борця.
– Як війна вплинула на вашу діяльність?
– Війна дуже вплинула на життя усіх українців, і я не є виключенням. Мій двоюрідний брат Юрій Іванович пішов добровольцем на фронт, але на жаль, загинув на Сході. Я з татом, та вся наша боксерська команда, готова стати на захист рідного міста, в разі потреби. Період війни став важливим випробуванням моєї вольової стійкості та готовності боротися не лише в рингу, але і в реальних умовах. Відчуття відповідальності перед своєю країною та потреба бути прикладом сили та відданості, як представнику нескореної держави, стали додатковими джерелами натхнення для мене.
– Які ваші мети та амбіції на майбутнє?
– У 2024 році планую взяти участь у кваліфікації до Олімпійських ігор в Парижі. Я готуюсь до цього дуже серйозно, адже в моїй категорії в Україні багато сильних та досвідчених боксерів. Зокрема, я прагну покращити свою техніку, розвивати фізичні здібності та вдосконалювати тактичні навички. Поза рингом, я маю намір підтримувати благодійні і соціальних ініціативи. Моє бажання внести позитивні зміни в суспільство виражається в допомозі тим, хто цього потребує. Загалом, мої мети та амбіції на майбутнє об’єднані бажанням вдосконалити себе, приносячи користь іншим і залишаючись лідером у світі боксу.
– Пане Ратміре, які поради ви могли б надати молодим боксерам, які хочуть слідувати за вашим прикладом?
– На мою думку, безкомпромісне віддання тренуванням та регулярна практика – основа будь-якого успіху. Намагайтеся вдосконалювати свої навички кожен день. По-друге, ставте перед собою конкретні та досяжні цілі. Розробіть план дій і постійно слідкуйте за своїми досягненнями. Бокс – це не тільки фізична гра, але і тест на витривалість і психічну міць. Завжди бути готовим до труднощів і навчитись витримувати стресові ситуації. По-третє, пам’ятати про важливість чесної гри. І найголовніше, бути вірними своїм силам та розвитку власного підходу до боксу. Успіх приходить з відданості, терпіння та безмежного бажання вчитися та рости.

Інтерв’ю взяла Наталія Конюх
студентка 2 курсу кафедри романської філології
та перекладу факультету іноземних мов ЧНУ